Серомукоїд: що це таке, причини підвищення, лікування

Аналіз на серомукоїди рідко використовується в медичній практиці, проте в деяких випадках його проведення допомагає діагностиці захворювань.

Найчастіше аналіз призначають такі вузькі фахівці, як терапевти, кардіологи, пульмонологи та ревматологи. Додатково до нього зазвичай досліджують загальний білок, С-реактивний білок, ревматоїдний фактор, сіалові кислоти і гаптоглобин.

Що таке серомукоїди?

Серомукоїди – це речовини, які становлять пухкі і щільні сполучні тканини і в певній кількості присутні в плазмі крові. При пошкодженні сполучних тканин концентрація серомукоїд в плазмі різко зростає. Те ж спостерігається і після хірургічних втручань, після операцій. Серомукоїди підвищені при багатьох запальних процесах, і визначення їх вмісту в крові може виявитися корисним при діагностиці.

Так що це таке – серомукоид? По суті, ці сполуки являють собою складні білки, до складу яких входять вуглеводні компоненти. Іншими словами, це сироваткові глікопротеїни, які мають кислими властивостями і здатні руйнуватися сильними кислотами. Ці білки в надлишку представлені в сполучної тканини організму, т при її деструкції виявляються в плазмі крові.

Серомукоїди в крові містяться в певній концентрації, незалежно від віку і статі пацієнта. Нормальні значення знаходяться в межах від 0,13 до 0,2 одиниць оптичної щільності, або ж від 1,2 до 1,6 в ммоль / л. Норма вмісту цих речовин в крові у жінок, чоловіків та дітей однакова.

Якщо при аналізі виявляється прикордонне значення показників, то призначається повторний аналіз через 1-2 тижні після першого – це допоможе виключити помилку дослідження і зрозуміти, чи знаходяться серомукоїди в межах норми чи ні.

Навіщо здавати аналізи на серомукоїди?

Показаннями до здачі аналізу крові на вміст серомукоїд найчастіше є припущення про хвороби сполучної тканини або системному запаленні. Підвищити кількість серомукоїд в аналізі можуть такі патологічні стани, як:

  • захворювання дихальних шляхів – астма, запалення легенів, бронхіт і т.д .;
  • запальні процеси в нирках – наприклад, гломерулонефрит;
  • ревматизм;
  • панкреатит;
  • холецистит;
  • безпліддя, викликане хронічним уповільненим процесом, наприклад, в органах малого таза;
  • лімфогранулематоз;
  • аутоімунні захворювання;
  • пухлинні процеси.

Аналіз проводиться не тільки для постановки діагнозу, але і для оцінки ефективності лікування. По ходу терапії концентрацію серомукоїд в крові оцінюють кілька разів – і, якщо вона продовжує перевищувати норму, це означає, що обрана стратегія лікування неефективна, або діагноз виставлений невірно.

Як відбувається процедура аналізу?

Для дослідження концентрації серомукоїд використовується венозна кров. Забір матеріалу проводиться в ранкові години, натщесерце. За добу до здачі аналізу необхідно виключити вживання алкоголю і медикаментів (або довести до відома лікаря про їх прийом), за 12 годин – куріння. Необхідно уникати фізичних і емоційних перевантажень за добу до здачі крові. Жінкам необхідно заздалегідь проконсультуватися з лікарем з приводу вибору здачі крові, так як на результати їх аналізів може вплинути період менструального циклу.

Безпосередньо в день здачі аналізу протипоказано нервувати. Крім того, після здачі крові рекомендується уникати фізичних навантажень, дотримуватися помірну дієту для швидкого відновлення втраченого об’єму крові. Якщо кров належить здавати дитині, батькам необхідно простежити за тим, щоб він був спокійний і не піддавався зайвої рухової активності.

Дослідження проводиться за допомогою відділення сироватки крові і подальшого аналізу частинок сироватки за допомогою спектрофотометра або фотометра. Принцип аналізу полягає в тому, що частинки сироватки речовини поглинають світло по-різному. Як підвищення, так і зниження концентрації серомукоїд може свідчити про несприятливі процесах. До підвищення концентрації призводять:

  • різні запальні стану;
  • желбуха;
  • ревматизм;
  • туберкульоз легенів;
  • загострення хронічних захворювань, наприклад, холецістііта;
  • інфаркт міокарда та інсульт.

Зниження концентрації серомукоида говорить про те, що печінка недостатньо синтезує білок, це показник дистрофії печінки, цирозу, гепатоцелюлярної і печінкової недостатності, алкогольного та вірусного гепатиту, або гепатоцелюлярної карциноми. Низький рівень альбумінів, серомукоида, протромбіну і взагалі, білка – привід серйозно перевірити печінку.

Лікування і профілактика

Підвищення серомукоїд в крові не є самостійним захворюванням. Це лише симптом відбуваються в організмі патологічних процесів, етіологія яких може бути абсолютно різною. Тому одних ліків для нормалізації рівня серомукоїд не існує – необхідно встановити причину хвороби і цілеспрямовано лікувати її.

Наприклад, при ревматизмі пацієнтові призначають комплексну терапію з антибіотиків, імуномодуляторів, гормональних і протизапальних препаратів. Зазвичай це лікування виявляється ефективним і після проходження повного курсу рівень серомукоїд знижується.

Якщо ж підвищення серомукоїд викликано злоякісною пухлиною, то використовують весь арсенал засобів проти онкології – хіміо-, радіотерапія, і інші способи боротьби з раком.

Профілактики проти підвищення серомукоїд, як такої, не існує. Часто це стан викликано захворюваннями, поява яких обумовлена ??генетично (астма, ревматизм, рак). Тому єдиним способом профілактики є дотримання здорового способу життя, який знижує ймовірність прояву таких захворювань. Він повинен відображатися у відсутності шкідливих звичок, помірної регулярної фізичної навантаженні, збалансоване харчування і дотриманні норм особистої та громадської гігієни.

Профілактика ж туберкульозу (внаслідок якого також настає підвищення концентрації серомукоїд) полягає у своєчасній вакцинації, уникнення контактів із зараженими, дотримання правил безпеки і гігієни при роботі в сирих, затемнених, брудних приміщеннях.

Ссылка на основную публикацию